Новости банка

Леонід Черновецький пропонує внести зміни до статтті 49 Цивільного кодексу Української РСР

Народний депутат України, заслужений юрист Леонід Черновецький подав на розгляд Верховної Ради України проект Закону України "Про внесення змін до статті 49 Цивільного кодексу Української РСР".

Коментує Леонід Черновецький: "Стаття 49 Цивільного Кодексу Української РСР "Недійсність угоди, укладеної з метою, суперечною інтересам держави і суспільства" є необхідною і надзвичайно важливою для нашої держави, а угоди, які зазначені у цій нормі цивільного законодавства, посягають на суспільні інтереси, є небезпечними порушеннями.

Проте з 1964 року дана стаття не піддавалася жодним змінам, правкам чи доповненням, а соціальне та економічне життя України за 38 років зазнало значних змін. На цьому фоні застосування статті 49 Цивільного Кодексу Української РСР у такому вигляді, який вона має нині, призводить до певних суперечностей та ускладнень. Саме тому вона підлягає певним змінам.

Зокрема в першому реченні даної статті:

"Якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною - з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного" - варто слово "соціалістичної" виключити. Решта не викликає жодних сумнівів щодо справедливості вимог і тому не вимагає змін. Дві сторони, уклавши угоду, мали умисел вчинити всупереч інтересам держави - з них обох і треба стягнути в дохід держави все те, що було отримано за цією угодою.

Щодо другого речення статті 49 ЦК України, то воно потребує досить серйозних коректив і змін.

Нині воно виглядає так:

"При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави".

Останні п`ять років в Україні, на жаль, досить інтенсивно працюють так звані фіктивні фірми з метою та чітким умислом конвертації валюти, незаконного переказу коштів у готівку та ухилення від сплати податків, що, безумовно, суперечить інтересам держави і завдає їй значної шкоди. Разом з тим, інколи "фіктивні фірми" укладають угоди з реальними фірмами, а реальні, законослухняні фірми, не підозрюючи про умисел партнера - фіктивної фірми, не знаючи взагалі про її фіктивний характер і не маючи зі свого боку подібного умислу, в результаті втрачають прибуток або навіть зазнають збитків. Такі невтішні результати має реальна фірма після встановлення податковими органами фіктивної фірми, звернення в суд про визнання недійсною реєстрації фіктивної фірми і визнання недійсними (згідно зі статтею 49 Цивільного Кодексу України) всіх угод, що були укладені фіктивною фірмою з іншими фірмами.

Складається дуже несправедлива ситуація. Фіктивна фірма, яка мала умисел укласти угоду, що суперечить інтересам держави, нічого не повертає реальній фірмі в порядку реституції, як того вимагає друга частина статті 49 ЦК України, через те, що немає з кого стягнути гррші. А з реальної фірми, в якої не було злочинного умислу, стягується все, що вона отримала за цією угодою, та ще податкові органи стягують ту недоїмку, яка виникає внаслідок несплати податків фіктивною фірмою.

Чому має законослухняна фірма, яка платить податки, створює робочі місця, терпіти збитки лише тому, що її партнер за угодою згодом буде віднесений до категорії фіктивних? Боротьба державних органів, зокрема податкової служби, з фіктивними фірмами та факторами, які сприяють їх виникненню, безперечно, має бути серйозною і рішучою, але не за рахунок добросовісних підприємців.

Звичайно, цілком імовірний і такий варіант, коли при укладанні угоди сторонами є реальні фірми, але одна з сторін все ж таки переслідувала мету, що суперечить інтересам держави чи суспільства. У такому випадку повинна відповідати саме та сторона, яка й мала цей умисел.

На підставі вищевикладеного, вважаю за потрібне друге речення ст.49 ЦК України викласти в такій редакції:

"При наявності умислу лише в однієї з сторін все одержане нею за угодою або належне їй на відшкодування виконаного повинно бути повернуто в дохід держави."

Отже, метою поданого мною законопроекту є приведення однієї з норм цивільного законодавства у відповідність з реаліями сьогодення. Справедливість у ділових відносинах компаній і справедливе ставлення до реальних обставин їх угод з боку держави - запорука нормальної господарської діяльності підприємництва".