Банк у ЗМІ

Полотно для інвестиції

Річний обсяг світового ринку антикваріату досягає $ 27 млрд. Український обсяг ринку складає менше $ 200 тис.

Ріст цін на твори мистецтва призвів до появи на західному фінансовому ринку нових гравців. За останні три роки було створено кілька інвестиційних фондів, що вкладають кошти винятково в предмети мистецтва. Біля джерел створення таких хедж-фондів перебувають переважно люди, що працювали раніше у великих аукціонних будинках. Перший фонд, створений у Лондоні три роки тому — Fine Art Fund, — дітище колишнього фінансового директора аукціонного будинку Сhrіstіе's International Пилипа Хоффмана. Тільки за перший рік його роботи середній дохід від операцій із предметами мистецтва перевищив 50%. Незважаючи на високі ризики, інвестиції в предмети мистецтва або старовини претендують на роль найдохідніших протягом наступних десятиліть. В Україні подібні вкладення розцінюються поки що винятково як хобі і є прерогативою наших багатих співвітчизників. Не виключено, що через кілька років саме вони складуть кістяк керуючих хедж-фондів.

Час — гроші. Офіс інвестиційної компанії Dragon Capital повною мірою характеризує сферу діяльності компанії. Колекція грошових знаків України і Росії вже протягом тривалого часу прикрашає стіни приміщення. Протягом багатьох років керуючий директор компанії Томаш Фіала (чех за національністю) зібрав колекцію з більш ніж 300 одиниць грошових знаків, облігацій, векселів та інших цінних паперів. «Вінець» колекції — облігації Ротшильдів, випущені в Росії в 1822 році. Утім, колекцію технічно складно назвати інвестицією: споконвічно метою збирання було інше, та й оцінці речі піддавалися хіба що при покупці. На питання, чи інвестує Dragon Capital у предмети мистецтва, в компанії відповідають «ні», оскільки у фонді прямого інвестування і керуючої компанії інші пріоритети і стратегії. У той же час у компанії не приховують, що зібрана колекція антикваріату істотно піднялася в ціні за останнє десятиліття і згодом цілком може бути розцінена як вигідна довгострокова інвестиція.

За даними аналітиків, забезпечені інвестори купують переважно живопис, на світових аукціонах більш 75% лотів, що купуються, належать кисті художників. Менш привабливими, але досить популярними є акварель, скульптура, друковані видання, фотографії, предмети церковної культури, ювелірні вироби. «В Україні інвестиції в мистецтво навряд чи свідчать про підвищення культурного рівня наших співвітчизників. Насамперед, це данина моді і вигідне вкладення коштів. Інвестування в предмети мистецтва є дійсно привабливим і цілком надійним. Інтерес до такого виду активів буде тільки зростати. Приміром, нещодавно під час торгів російським живописом і декоративно-прикладним мистецтвом у Нью-Йорку, два найдорожчі лоти придбав київський арт-дилер українського клієнта. А це свідчить не тільки про поклоніння мистецтву, але і, звичайно, про фінансову далекоглядність покупця», — говорить заступник голови правління АБ «Старокиївський банк» Анатолій Прокопенко.

З давніх часів колекціонування предметів мистецтва вважалося прерогативою еліти. На рубежі століть до старих збирачів раритетів приєдналися багато політиків, великі промисловці і підприємці. А останнім часом — і частина інвесторів, що розглядають ринок мистецтв як сферу вкладення своїх капіталів. Якщо раніше більшисть західних хедж-фондів до 20% своїх інвестицій вкладали в мистецтво, то сьогодні з'явилися фонди, що спеціалізуються винятково на мистецтві. У першу чергу це пов'язано з необхідністю диверсифікованості ризиків у традиційних для себе ринках цінних паперів, нерухомості і т.д. Прибутковість інвестицій у предмети мистецтва значно перевищує більшість традиційних фінансових інструментів. Заробити на антикваріаті можна від 30 до 1000% від первінної вартості. Звичайно, і ризики тут значні, однак справжні цінителі стверджують, що той, хто інвестує в мистецтво, ніколи не піддається власним емоціям. Приміром, у фонді Пилипа Хоффмана дуже мало картин, що особисто подобаються самому керуючому.

Внесок у майбутнє. Український ринок предметів мистецтва почав активно розвиватися в останні п'ять років. Крім колекціонерів, що постійно цікавляться новинками, на цей ринок вийшла нова хвиля збирачів. «Мені відомі кілька приватних інвесторів, що вкладають гроші в картини українських і російських художників вартістю в кілька тисяч доларів, очікуючи підвищення їхнього рейтингу і, відповідно, вартості. Стратегія цих людей полягає в аналізі рейтингових таблиць художників і визначенні авторів з найбільш динамічно зростаючим рейтингом. Як правило, дані інвестори планують продавати картини через кілька років і очікують прибуток, який становить декілька сот відсотків», — говорить фахівець департаменту інвестиційно-банківських послуг компанії Dragon Capital Василь Яблонський. Що стосується самих предметів антикваріату, то на сучасному українському ринку є практично все, однак, за оцінками фахівців, найбільш широко представлені живопис, посуд, книги і меблі. Причому більшість предметів відносяться до XIX-XX століть, предмети XVIII сторіччя з'являються дуже рідко.

З живопису на антикварному ринку особливо багато картин XIX-XX століть. Завжди користуються попитом полотна і малюнки Айвазовського, Шишкіна, Тропініна, Конюшин-старшого, Занковського й інших класиків. Найбільш активно, за прогнозами фахівців, будуть дорожчати полотна російських майстрів кінця XIX — початку XX столітть: Бориса Кустодієва, Василя Полєнова — ці імена тішать слух інвестора. Потенційно цікава і графіка кінця XIX — початку XX столітть. Гарантією світового інтересу до творів мистецтва будь-якого автора буде служити те, що вони представлені в музеях і визнані критиками.

Ефект нерозвиненості. Спаду на антикварному ринку в найближчі роки фахівці не прогнозують: стабільне і стрімке зростання цін продовжиться. Причому за тими ж напрямками, що і раніше: найбільш інтенсивно буде дорожчати російське мистецтво. Західні предмети старовини надійніші, але ціни на них ростуть не так швидко. Обіцяє яскраво проявити себе мистецтво Сходу. Азарт інвесторів підстьобує і недооціненість шедеврів із країн, що розвиваються, у порівнянні з розкрученими світовими брендами. Зовсім нещодавно в Індії було сформовано кілька інвестиційних фондів, що займаються вкладеннями в роботи індійських художників. У липні минулого року найбільший індійський аукціонний будинок Маn's почав керувати однойменним фондом. При цьому мінімальний інвестиційний внесок складає $ 21,8 тис. Оsіаn's збирається інвестувати в твори 325 молодих індійських художників, з яких 120 мають досить ліквідний ринок. Оsіаn's очікує, що щорічно фонд буде приносити майже 30% прибутку. У своїх прогнозах фонд виходить з того, що в середньому ціна одного лота сучасного індійського мистецтва на аукціоні Оsіаn's росте на 100% щорічно протягом останніх трьох років.

Китайці не менш інвестиційно привабливі. Різниця у вартості творів мистецтва західних і китайських художників ще досить велика. Приміром, ціни на живопис Пікассо досягають дев’ятизначних чисел, у той час як ціни на роботи художника Чжан Да-цянь, відомого як «китайський Пікассо», не перевищують $ 1 млн. Експерти впевнені, що твори Чжан Да-цянь у кінцевому підсумку піднімуться в ціні.

Ринок без хеджа. Поки українцям доступно набагато менше інвестиційних інструментів, ніж європейцям або росіянам. Останні, приміром, зараз можуть грати на курсах акцій (у тому числі за допомогою Інтернету), вкладати в хедж-фонди і загальні фонди банківського керування. Хедж-фонди відрізняються від звичайних інвестфондів тим, що не зобов'язані додержуватись інвестиційної декларації (тобто диверсифіювати портфель вкладень) і можуть інвестувати гроші вкладників у що завгодно. Однак поріг входження в хедж-фонд набагато вище, ніж в інвестиційний фонд. Приміром, щоб стати учасником фонду Хоффмана, необхідно викласти відразу $ 250 тис. «Українські компанії стикаються з хедж-фондами в основному при організації фондування на зовнішньому ринку або при розміщенні локальних облігацій, коли дані фонди заходять в Україну з гривнею. Що стосується організації в Україні місцевих хедж-фондів, то більш ймовірний сценарій, при якому український ринок піде дорогою створення представництв цих іноземних фондів, що мають в управлінні величезні капітали», — вважає голова наглядової ради Правекс-Банку Степан Черновецький. — На думку стратега ІК «Трійка. Діалог. Україна» Максима Бугрія, «для хедж-фондів український ринок ще недостатньо ліквідний, оскільки цим фондам потрібно проводити операції на ринку оперативно й у досить великих обсягах. У той же час іноземні хедж-фонди активно інвестують в українські акції як високоприбуткові ризиковані активи».

При цьому іноземні хедж-фонди, що інвестують саме в предмети мистецтва, в Україні навряд чи з'являться. Картини українських художників продаються в середньому за $ 10-15 тис., вартість лише деяких досягає $ 100 тис. (наприклад, роботи Яблонської). Дорожче буває дуже рідко, і саме тому західні фонди навряд чи будуть зацікавлені в українському мистецтві. Інформація про створення власних подібних хедж-фондів за прикладом Індії на ринку відсутня. Невирішеним питанням залишається також заборона на вивіз творів мистецтва з країни, що є додатковим чинником, який може «налякати» західні фонди. «Можливий інтерес російських фондів, адже в Україні можна купити предмети російського мистецтва на аукціонах і спробувати отримати прибуток від різниці їхньої вартості в Україні і Росії. Також розміри активів російських фондів менші, ніж міжнародних, що може підштовхнути їх інвестувати в предмети мистецтва з більш низькою вартістю», — відзначає Василь Яблонський.

Проблема, на думку експерта, також у невеликому обсязі цих інвестицій. Західним фондам, що хотіли б інвестувати в предмети мистецтва в Україні, довелося б формувати свій інвестиційний портфель з числених недорогих об'єктів, що дуже трудомістко. «Західні хедж-фонди, що інвестують в альтернативні класи активів (у тому числі в предмети мистецтва), воліють купувати картини того ж Моне за кілька мільйонів доларів, ніж сотню картин менш відомих авторів. Це скорочує витрати і зменшує ризики.

Моне навряд чи втратить цінність, а з більш дрібними авторами це цілком може статися», — робить висновок пан Яблонський.

Ризики потенційних інвесторів в Україні пов'язані не тільки з визначенням адекватної, справедливої ціни, але і з ліквідністю творів мистецтва, що купуються. Начальник відділу рейтингів промисловості і сфери обслуговування рейтингового агентства «Кредит-Рейтинг» Дмитро Мірошник відзначає, що непрозорість ринку, його непередбачуваність, а також складність оцінки вартості предметів мистецтва істотно обмежують коло потенційних інвесторів. «В Україні більшість предметів мистецтва купуються переважно некомерційними організаціями і тому не можуть розглядатися як об'єкти інвестування. Зокрема, в інвестиційних портфелях клієнтів рейтингового агентства «Кредит-Рейтинг» практично відсутні твори мистецтва, більшість з них віддає перевагу традиційним об'єктам інвестування — акціям і облігаціям», — говорить Дмитро Мірошник.

Зростаючий попит. «Для мене інвестиції в мистецтво — це дві складові: насамперед — емоційна, а також матеріальна. Якщо говорити про емоційну сторону, то це інвестування в те, що подобається, у те, що приносить задоволення. Для мене таким джерелом естетичного та емоційного задоволення є живопис. Як українець, я в першу чергу цікавлюся українським мистецтвом, творчістю українських художників. Тим більше що в останні три-чотири роки на предмети мистецтва, зокрема на картини українських живописців, відзначається просто ажіотажний попит. І тут ми можемо говорити про другу складову інвестування в предмети мистецтва — матеріальну, адже це свого роду капіталовкладення, і досить прибуткове», — розповідає інвестиційний керуючий, член наглядової ради ІФГ «Сократ» Роман Сазонов.

За його словами, картини, написані українськими художниками 50-100 років тому, зараз дуже складно знайти у вільному обороті, адже їх стає усе менше і менше. Їх більша частина вже перебувають у приватних колекціях, що і веде до колосального росту цін на них. У підтвердження цьому останні три роки спостерігається збільшення кількості аукціонних будинків. Якщо п'ять-сім років тому проводилося два-три аукціони на рік, то зараз — вісім-десять. При цьому суми продажів досягають $ 3 млн. за кожен окремий аукціон. На вторинному ринку (продажі через магазини і дилерів) обсяги продажів ще вище — біля $ 100 млн. «Крім того, в останні два-три роки спостерігається практично дворазовий ріст ринку предметів мистецтв. За моїми оцінками, його обсяг сьогодні складає не менш $ 1 млрд.», — говорить Роман Сазонов.

У середньому предмети колекціонування на українському антикварному ринку в порівнянні з Росією і Заходом недооцінені на 100-200%, констатують експерти. Існують і локальні відмінності. Приміром, у сегменті живопису різниця у вартості картин в Україні і Росії відомих російських і українських художників XIX-XX століть може складати до 150% на користь Росії. За іншими напрямками різниця у вартості в Києві й у Москві може бути ще більш на користь Білокамінної. Начальник відділу рейтингів фінансового сектора рейтингового агентства «Кредит-Рейтинг» Андрій Коноплястий вважає, що перспективи розвитку хедж-фондів, що спеціалізуються на предметах мистецтва, в Україні все-таки є. «Українська економіка сьогодні знаходиться на досить помірному рівні розвитку. Ще одним позитивним фактором для росту може стати вступ України у ВТО, як це уже відбулося з В'єтнамом, фондовий ринок якого почав стрімко рости саме після вступу в цю міжнародну організацію в січні 2007 року», — говорить він. На думку Степана Черновецького, попиту серед українців на хедж-фондах, що інвестують у мистецтво, варто очікувати не раніш чим через три-п'ять років.

Думка експерта

Олександр Стеценко, голова наглядової ради банку «Демарк».

«Я б це назвав не інвестицією, а придбанням. На сьогоднішній день я купую дуже серйозну колекцію картин українського живопису 60-70 років. Зокрема, український імпресіонізм, шестидесятники, частково соцреалізм. Цікаві Шовкуненко, Глущенко, Зоря, Труш, Ердель, Максименко. Придивляюся до українського сучасного живопису. Україна переживає підйом інтересу до предметів мистецтва й антикваріату. Але в більшості випадків мета таких придбань для їхніх власників не інвестиції, а одержання певного статусу. Сьогодні дуже модно жити в оточенні антикварних меблів і картин «розкручених» художників. На мою думку, прямі інвестиції в предмети мистецтва мають дуже серйозний бар'єр. По-перше, тому, що це не урегульовано законодавством, немає чіткого правового поля з питань придбання, імпорту/експорту предметів мистецтва й антикваріату. Крім того, ситуація погіршується у зв'язку з наявністю величезної кількості підробок».

Сергій Матвієнко, експерт-мистецтвознавець аукціонного будинку, галереї Art Palace.

Найбільшим попитом традиційно користується живопис. Це пов'язано зі зростаючим рівнем добробуту українців. Висококласний стародавній і соцреалістичний живопис є одним з найбільш дохідних об'єктів інвестування. Ріст цін щодо українських і російських художників XIX-XX століть склав за останні п'ять років від 500 до 1500%. У 2004 році сплачені нами $ 7 тис. за полотна Олександра Дейнеки вважалися навіть трохи завищеною вартістю за цього автора. У 2006 році московський «Совком» продав його натюрморт за $ 250 тис. Трохи менш дохідними є вкладення в предмети декоративно-прикладного мистецтва, ікони, скульптуру і міллітаристику. Вузький, але постійний попит є на колекційні предмети (букіністики і нумізматики). У середньому в Україні під час проведення аукціонів живопису ріст цін рідко перевищує 100% від первинної вартості. На західних аукціонах початкова вартість робіт кисті відомих російських і західних живописців М. Крокувала, Б. Кустодієва, В. Ван Гога, П¢єра Огюста Ренуара й інших зростала більш ніж на 300% протягом одного дня. Парні вази Імператорського порцелянового заводу з гарним провенансом (історією володіння предметом), твори мистецтва, виконані в майстерні К. Фаберже, та інші предмети декоративно-прикладного мистецтва також продавалися на західних і російських аукціонах з багаторазовим перевищенням початкової вартості. Найбільш надійними, але менш прибутковими вважаються вкладення в живопис старих майстрів голландської, німецької, французької та інших західних шкіл живопису. Їхня вартість, якщо не вважати перших і других імен, у кілька разів нижче аналогічної російської і української. При цьому рівень живопису не поступається вітчизняному. Ризик наштовхнутися на підробку тут також на порядок нижче, ніж у вітчизняних авторів. Всі інші напрямки колекціонування також пов¢язані з ризиком придбати «новороб». Висока вартість полотниш не «наших» майстрів пов'язана з одним з неписаних законів колекціонерів — збирати етнічно близькі предмети.

: Видання: Інвестгазета